Пошкреби боярина – знайдеш самурая.
Отримав книжку від Діми Княжича з заувагою “вона з сюрпризом”. Ок, будем шукать. Знайшов уже після підказки і був неприємно вражений.
Отже, Юр Логвин, “Закляття відьмака”. К., 1995.
Про автора і видання: Юрій (Юр) Логвин – графік і письменник. Вікі каже про 18 книжок, але широкому колу вони невідомі. Ще каже про марки та ілюстрації. Тут до рук потрапило видання 1995 року з ілюстраціями автора. На вигляд – як одна з тої маси книг, що ринули на початку 90-х, коли так багато писалося і видавалося.
Про що: історія Русі, початок XV століття. У Києві повним ходом панують литовці, водночас залишаються в силі бояри зі старого часу. На фоні цього розгортається гостра та жорстока інтрига з хлопцем-кухарем, Білим лицарем та його дочкою, боярином Сергієм та таємничим Алхимником. У кожного – напружена динамічна історія. До цього додаються привиди, алхімічне золото, прадавній змійовик та інша містика. У кожного демида своя планида – хтось шукає своїх предків, хтось хоче вчинити переворот, а хтось – набутися зі своїм коханням.
Техніка: автор застосовує техніку дзеркал. Оповідь складається з кількох послідовних розповідей різних героїв про ті ж самі події + унікальні відомості, які знає лише цей персонаж. При цьому кожна оповідь злегка деформована в деталях, щоб складалося враження почутої і призабутої історії. Кожне “накладання” сюжету відкриває нові грані, відповідає на питання попередньої – і ставить наступні.
І все було б добре, якби не було погано. Сюжетна канва тексту повністю взята з драми Сантюея Енте “Піоновий ліхтар”, оброблену в прозу Аркадієм Стругацьким. Йдеться не про часткові запозичення, а про 90% копіювання героїв, сюжету і навіть деталей.
Для порівняння:
Ронін Хагівара, прогулюючись зі своїм другом-лікарем Ямамото, заходить у віддалену садибу, де живе дочка багатого самурая О-Цую зі служницею. О-Цую опинилася за містом через чвари з наложницею свого батька. Хагівара закохується…
Небагатий боярин Сергій, прогулюючись зі своїм товаришем-лікарем Окишею, заходять на хутір, де живе дочка багатого лицаря зі служницею. А опинилася вона на хуторі через чвари зі служницею-коханкою свого батька. Сергій закохується…
У домі самурая все недобре: його наложниця змовилася з сусідським парубком Гендзіро і хочуть вбити старого Іідзіму.
А тим часом на Русі коханка лицаря Сусанна змовилася з небожем Климентасом, щоб убити старого.
І на заваді змовникам стає молодий хлопець Коске, який, хоч і невисокого роду, і всього лише служник самурая Іідзіми, вірний своєму пану.
А Сусанні та Климентасу заважає юний Ілько – кухарчук при дворі Лицаря.
І містика: привид О-Цую разом зі служницею приходять уночі до Хагівари, випиваючи з нього життєву силу. Той намагається захиститися оберегом паперовими стрічками зі священними сутрами. Але не сподівається підступу з боку слуги Томодзо, який за хабар погодився украсти оберіг, щоб привиди могли зайти і убити роніна.
Руські привиди не оригінальні – вони тероризують боярина Сергія. Той намагається захиститися оберегом і паперовими стрічками з молитвами. Але його підставляє слуга Варнава, який за хабар…
І так далі. Все співпадає аж до деталей. Жодних вказівок на первинний текст у виданні Логвина немає, а тому цю книгу можна трактувати як плагіат, тобто крадіжку. Техніка дзеркал збагачує, ускладнює текст, але плагіату не виправдовує. Щодо сюжету, то до фабули Енте додається історична інтрига (намагання посадити Сергія на київський престол) і затирається лінія помсти за батька. Трохи про дзеркала: автор замало персоніфікує мовлення персонажів. Мова тітки зі Щекавиці і старого іудея практично ідентичні. Через це повтори історій читати суб’єктивно нецікаво, постійне дежавю.
Висновок: плагіат. Рекомендується філологам для вивчення явища.