Всім відомо: Тараса Шевченка викупили у 1838 році за 2500 рублів. Далі починаються бузинові срачі “чи дав цар гроші”, вигуки “це ж 45 кілограмів чистого срібла!” та міфи “корова 3 рублі коштувала”
Спробуємо розібратися: 2500 рублів за кріпосного – це багато чи мало? Уточню: 2500 сріблом, бо ще були асигнаційні гроші, 1 срібний рубль = 3,5 асигнаціями.
Іван Фундуклей у “Статистическом описании Киевской губернии” (1850) пише, що середній річний прибуток з кріпосного селянина – 10-14 рублів, на оброк (своєрідний “податок на вільні заняття”) випускали за 8-10 рублів щорічно.
Колишній кріпак, а потім купець 2 гільдії Сава Пурлевський пише, що небагатий поміщик пропонував викупилися селу гуртом по 25 рублів з носа. І це була непідйомна сума для основної маси селян.
Отже, за одного Тараса дали річний прибуток з 250 селян, це десь половина Моринців. Теоретично за ці гроші можна було б викупити весь рід поета.
Чи багато це для Енгельгардта? Не дуже, свин-в-пантофлях був заможним: він успадкував від батька 18000 кріпаків = 180 000 доходу.
Чи багато це для панського життя? За Фундуклеєм, на Київщині багатим вважався поміщик з 500 “душами” селян (душі рахувалися по чоловіках). Отже, грошей, отриманих за Шевченка, вистачило б на півроку багацького життя у Києві. А от у Петербурзі публіка рівня Енгельгардта таку суму за вечір у карти спускала без печалі.
Чи це унікальна сума? Ні, за таку ж суму викупив сина купець Сава Пурлевський (який на той час був досить серйозним бізнесменом). Тобто за дійсно здібного і беручкого кріпака (який вже давно не робив панщини, і приносив гроші не горбом) могли запросити таку суму.
Отже, 2500 рублів – це дуже велика сума для селянина, і загалом адекватна за талановиту людину. Бідному дворянчику цих грошей би вистачило надовго (або на трохи, але яскраво), Енгельгардту воно було крапля в морі.
Щодо 45 кілограмів срібла – так, цифра точна (1 рубль 1826 року важив 18 грамів). Але це для нас срібло – це дорогоцінний метал, в крайньому випадку декоративний. І більшість людей не тримало в руках більше 10 грамів срібла, не кажучи про золото. А для доби Шевченка це метал монетний, і 20 рублів сріблом (ціна середньої корівчини) мав у руках кожен адекватний селянин. А це 360 грамів, нормальний брусочок.
КДПУ – Андрій Єрмоленко