Дойчен зольдатен шрайбен унд заген
Продовжую читати документалку. Після мемуарів радянських танкістів – спогади німецьких піхотинців.
Американський дослідник зібрав серію спогадів вояків Вермахту в 1940-1945. Окрім бесід, прочитано безліч листів з фронту та на фронт. Автор намагався як заглянути у фронтовий побут, так і залізти в голову пересічного гітлерівця, щоб з’ясувати, що примусило Ганса покинути затишний бар у Мюнхені і попхатися на Східний фронт, де холод, голод і злі івани.
Про найцікавіше:
1. Муштра та ідеологія. Детально описується муштра німецьких солдат: посилено, злобно, жорстоко. Новобранець боїться свого унтера більше, ніж ворога. Основний упор на фізичну підготовку як запоруку міцності у бою та формування “військового братерства” – основи армійської ідеології.
“Братерство” було однією з головних ідей Вермахту, яка змогла затерти всі конфлікти німецької нації. Логіка така: в армії всі рівні – аристократи і прості, селяни та робітники, бідні та багаті. Фюрер теж солдат. Всі вони поруч марширують, працюють в трудових арміях, готуються завоювати весь світ. А потім побудувати Рейх на основі цього-таки братерства. Злобні унтери не випадають з картини світу, солдати нормально сприймають їх жорстокість як підготовку до майбутньої війни.
2. Нацизм. Рядові солдати цілком поділяли цінності нацизму. Одні бачили перевагу братерського ладу і порядку над “жидобольшевицьким хаосом”, який їм показували у ЗМІ. Інші пишалися причетністю до побудови нового світу. Комусь імпонувало бути уберменшем. У будь-якому випадку, ідеологчні штампи зустрічаються навіть у приватних листах. Особливо їх багато у 1940-42 році, що логічно.
3. Солдати про війну (коротко)
1941: ура, ми з Фріцом широко крокуємо звільненою від жидобольшевизму територією, боягузливий іван утік від нас!
1942, до зими: унтерменш іван злобиться, як дворняга, але ми з Фріцом – доблесні брати-вояки, женемо його на схід, ура!
1942, зима: доннервертер, холодно! Іван злий, і у нього є гвинтівка.
1943: наступаємо у протилежному напрямку.
1944: Фріца убили, з дому пишуть, що жерти нічого, іван тицяє штикою у сраку, нафіг я приперся у цей негостинний край.
1945: краще б мене убили там…
4. Жандарми. Фельджандармерія боролася з дезертирством безжально. Німці їх любили як совєти – заградотряди. Функції – ловити тих, хто хоче втекти, загороджувальні пости тощо. Методи – жандармські, не церемонилися.
5. Деталі: зима, розкислі дороги та погіршення побутових умов справді деморалізували німців. Судячи з опису муштри, воювати по коліно в багнюці вони могли, стійкості в бою не бракувало. Але жити 4 роки під танком в окопі, підстеливши кусок брезенту – ні.
Сильно підкосили звістки про бомбардування міст. Якщо в 1941 році пропаганда казала, що лист з дому на фронт – допомога солдату, то з 1944 – що лист з фронту додому підтримає працівників тилу.
З 1944 року багато солдат почали задумуватися про правильність ідеології. Уберменш отримав по сраці, теорія расової приналежності здулася. Але ідеали братерства і рівності залишилися з солдатами, їм не хотілося втрачати ці надбання. Судячи з усього, в 20-початку 30-х соціальна нерівність була вкрай неприємною для німців. Тому в Гітлері та нацизмі розчарувалися частково.
В книзі чимало побутових деталей, від сленгу солдат до одягу та тютюну. Для загального формування картини – цікаво.
Висновок: хороша мемуаристика, рекомендується для формування повної картини про 2СВ.