Дочитуємо з малечею “Чарлі та шоколадну фабрику” Даля. Варі подобається – сюжет простий, дія динамічна, все чітко і ясно. А мене нудить від солодкого.
Хтоневкурсі: історія про бідного і голодного хлопчика, який потрапляє на шоколадну фабрику разом з іншими дітьми, проходить дивні випробування (слідування простим правилам скромності та помірності) й отримує винагороду – власне фабрику та анлім шоколаду.
“Чарлі та шоколадна фабрика” має всі ознаки релігійного тексту: спокуси, покарання грішників та нагородження праведників.
Текст можна тлумачити як переказ новозавітної притчі про бенкет, де господар кличе всіх підряд на весілля, а потім убиває гостя, що прийшов у невідповідному вбранні. Звідти вираз: “Багато кликаних, та мало обраних”.
Перегуків багато: гостям фабрики взагалі не повідомляють, що їх очікує випробування. Поведінка господаря (Віллі Вонки) незрозуміла, а покарання невідповідно жорстокі за помірні проступки. І очевидний натяк: одна з покараних дівчат ризикує потрапити у піч вогненну. А Чарлі винагороджується за четвертою заповіддю блаженства: “Блаженні голодні, бо вони нагодовані будуть” (Мт. 5:6). А потім він ще й стає спадкоємцем власника фабрики: “Там названі будуть синами Бога живого” (Рим. 9:26).
Але бог з тою релігією, хоча примітивні перекази Біблії мені нудять ще з часів придуркуватого Робіка з мультика про “Супер-книгу”.
“Чарлі та шоколадна фабрика” – текст відверто, дубово примітивний, аж до підозри, що автор знущався з читачів. Позитивний герой Чарлі – єлейний отрок, а дитячі смертні гріхи дріб’язкові: Жадібність, Балуваність, Жування Жуйки і Перегляд Телевізора. І це теж відвертає. Проводячи аналогію з ніг на голову, гайдарівський Мальчиш-Плохіш свій анлім солодощів від буржуїнів отримав за потужний, якісний гріх – зраду та збройну диверсію, а не за жуйку за вухом. І родзинка – образ приторно-солодкого шлункового раю.
Ще цікаво: “Чарлі та шоколадна фабрика” – один з небагатьох творів, де у фільм додали глибини та конфлікту порівняно з книгою. І не для розтяжки та покриття аудиторії, як у “Хоббіті”, а просто щоб не таке фанерне було.
Втім, малечі подобається (хоча довелося пояснити, чому так погано дивитися телевізор – їй він здається дурним порівняно з планшетом). Але після “Мумі-тролів” – і нехай, для контрасту.