Новорічна пісня “У лісі, лісі темному” – імовірно, найпопулярніша дитяча святкова музика в Україні. У простенької пісеньки на 4 куплети цікава та соковита історія.
“У лісі, лісі темному” – український варіант російської пісні “В лесу родилась елочка”. Сама пісня – скорочений варіант вірша Раїси Гедройц про Новий рік від 1903 року. Автор довго залишалася невідомою, а скорочення-вибірку виконав автор музики Леонід Бекман у 1905. У російської версії теж багато нюансів, але це тема окрема.
Отже, базовий варіант пісні російською оформився у 1905 році, а потім був забутий через складні відносини раннього СРСР та Нового року. З відновленням масових святкувань у 1930-х пісню витягнули з нафталіну й пустили в обіг – імовірно, завдяки простому мотиву, помірній сиропності тексту та відсутність згадок про Різдво (у тексті згадується нейтральний “праздник”).
Український варіант написав Іван Нехода, комуніст, солдат, сценарист, журналіст та любитель чарки. Показова радянська біографія: бідне дитинство, піонерія в 20х, університет в 30-х, журналістика з підліткового віку, захоплення кінематографом, поличка книжок. Репресії пережив без проблем, війну відпахав по повній: військовий кореспондент не з Ташкенту, важко поранений. Після війни багато займався дитячою літературою, потроху українізував Крим на посаді місцевого керівника філії Спілки письменників. Помер у 1963.
Відома епіграма:
Я видел раз Неходу,
он пил в киоске воду.
Но если пил он воду,
то это не Нехода.
Рік написання “Пісні про ялинку” Неходою знайти не вдалося. Тому до тексту.
Нехода вибрав хороший підхід: його текст не повторює жодного рядка з вірша Гедройц, але жодною деталлю йому не суперечить. Український вірш доповнює російський сюжетом деталями і переносить слухача у його час. Головним героєм з ялинки стає милий дитячому серцю сірий зайчик. З тексту прибрано ветxі “дровеньки з мужичком” (його і в Росії замінили на “старичка”), з’являється Дід Мороз. Пісня стає виразно дитячою, зникає солодкавість дореволюційної дитячої поезії, але до дубуватості дитячих пісень ХХІ століття на кшталт “Новий рік, Новий рік, ми чекали цілий рік” не опускається. Не дивно, що діти її люблять та співають.
Цікаво, що український варіант “Елочки”, наскільки мені відомо, єдиний серед культур колишнього СРСР. Принаймні, популярного білоруського чи казаського перекладів-переспівів немає. Такі от нюанси культурного співжиття.
Станом на 2019 рік з біля 30(!) збірок орденоносного Івана Неходи лишилося 4 куплети “Пісні про ялинку”. Думаю, у пісні є шанси відсвяткувати сторіччя.
UPD 2024: аотхуй. Війна змінила канон, і Дід Мороз вже на звалищі. “Миколай іде, хор янголів веде”.